Ілля Михальов: Ми повинні обігравати будь-яку команду

Перед вильотом команди в Назрань український нападник дав інтерв'ю прес-службі клубу. Ви - автор першого гола «Луча-Енергії» в сезоні-2013/2013. Про емоції, які випробували, вразивши ворота «Уфи», не питаю: їх всі бачили, навіть суддя. А от що Ви відчували перед ударом? Було відчуття, що заб'єте? Почуття, що зараз точно заб'ю, у мене, чесно кажучи, не було. Але впевненість, що проб'ю добре, була. Інакше б я до м'яча не підходив. Тому підійшов, пробив і влучив. Наскільки мені відомо, бити штрафні - право і обов'язок Дениса Клопкова. Як вдалося у нього м'яч «відібрати»? Ну, не знаю. Я з ним розмовляв на цю тему. У нас, взагалі-то, не тільки Денис штрафні б'є. Це будь-хто може зробити. Хто почуває себе впевненіше, той і підходить до м'яча. От у грі з «Уфою» перший штрафний Саша Тихоновецкий бив. І дуже добре - трохи не вистачило до гола. Звичайно, тренер призначає людей, які «стандарти» виконують, але якщо ти відчуваєш впевненість, то можеш сам м'яча підійти і пробити. За Вашим першим 3-му ігор за «Промінь» склалося враження, що Ваш «коник» - це гра «на другому поверсі». І якщо б Ви головою м'яч забили, я б нітрохи не здивувався. А ось зі штрафного У попередніх командах штрафні часто били, чи це Ваш перший такий досвід? Бив багато, правда, забивав дуже рідко (посміхається). Так що можна вважати, що це був щасливий випадок. Незадовго до кінця матчу Ви поспілкувалися у бровки з головним тренером. Не поділіться, про що розмова була? Нехай це залишиться між нами. Але ця розмова ніяк не вплинув на моє рішення пробити штрафний. Гаразд, залишимо Ваш гол «Уфі» в спокої. Поговоримо краще про Вашій футбольній кар'єрі? Чому обрали футбол, а не легку атлетику? Стрибки з жердиною, наприклад? Невже донецький пацан не хотів стати новим Сергієм Бубкою? Ні, бажання займатись чимось іншим у мене ніколи не було. Я з самого раннього дитинства у футбол грав у дворі і потрапив у обласну дитячу команду. Вона навіть не в Донецьку була, а в Макіївці. Потім пішов в дитячу футбольну школу - на Холодній балці. Потім так вийшло - мене повезли на перегляд в донецький «Шахтар». Мені тоді років 10-11 було. Я їм підійшов і в результаті 7 років займався у клубної Академії футболу. Пройшов усі: дитячі команди, юнацькі, «Шахтар-3», дубль, тільки до основи трішки не дотягнув. Ну, в основу нинішнього «Шахтаря» пробитися Так, майже неможливо. Зате в збірну України змогли пробитися: і в молодості, і в молодіжну. У юнацьку збірну я потрапив, граючи за «Шахтар-3». А ось в молодіжну, коли вже за пермський «Амкар» виступав. Мене павло Олександрович Яковенко запросив, за що я йому дуже вдячний. Правда, за «молодіжку» я трохи пограв - 12 матчів, так і в головну команду, на жаль, не пробився. Чи То майстерності не вистачило, чи то впевненості, але на «молодіжці» все й закінчилося. Правда, з мого віку до національної збірної ніхто не дійшов, а ось тим, хто був перед нами, це вдалося зробити: Коноплянко, Зазуля, Ракицький. А я? Не знаю, чи то майстерності не вистачило, чи то впевненості, але на «молодіжці» все й закінчилося. У російському футболі українських футболістів досить багато, а в українському з росіянами? Не знаю. Не можу сказати. Чесно кажучи, я взагалі жодного росіянина, який виступає в чемпіонаті України, пригадати не можу. Я не раз задумувався, чому українців у російських командах багато, а російських у нас немає. Але відповіді так і не знайшов. Ви громадянин України, але по-російськи говорите чудово. Де навчилися? Або у Донецьку російська мова більше в ходу? У нас в Україні в багатьох регіонах люди по-російськи розмовляють. А в Донецьку взагалі 80-90 відсотків. Так що проблем з «іноземною» мовою у мене немає. А з рідним? По-українськи размовлэте? Так, размовляю (посміхається). Поспілкуватися у разі потреби можу, але зазвичай все ж російською розмовляю. Ви вже досить довго живете в Росії: спочатку в Пермі, потім в Хімках, тепер у Владивостоці. Іноземцем себе вже не відчуваєте? Немає. І ніколи, в принципі, не відчував. Ну, а Росія-то Вас іноземцем вважає? Звичайно! Стільки документів довелося збирати при отриманні дозволу на роботу! Стільки всього понапроходил. Мамо моя дорога! Ось там - в УФМС - я іноземцем себе ой як відчував. Як виник варіант з продовженням кар'єри «на іншому краю землі»? Важко рішення приймали? Зазвичай: подзвонили, запропонували. Якщо чесно, особливо не роздумував над пропозицією. Поговорили з дружиною і вирішили, що поїдемо. Ну, вона на Батьківщині залишилася? Зараз так, в кінці серпня - після серії з трьох виїзних матчів поспіль - приїде до Владивостока. Як самі переїзд в «місто далекий, але нашенский» перенесли? Адаптуватися вже встигли? Або двох тижнів для цього замало? Так, нормально все. Ми професіонали і не можемо нарікати на постійні перельоти, недосипання, брак часу на відновлення. Нікому ці проблеми не цікаві. Ми тренуємося, готуємося і повинні обігравати будь-яку команду - хоч будинку, хоч на виїзді. Як Владивосток? Познайомитися з містом встигли або далі бази носа не показували? Так, звичайно, в місті вже встигли побувати. По набережній гуляли пару раз, в ресторани і кафе з хлопцями ходили. Не часто, звичайно, але місто вже вдалося подивитися. До того ж ми перед матчем з «Уфою» не на базі жили, а в готелі біля стадіону. Навчально-тренувальна база клубу - після донецької не шокувала? Не очікували побачити таке у клубу, ще нещодавно виступав у Прем'єр-лізі? Шоку не було. Не хочу нікого ображати, але далеко не у всіх російських клубах хороші спортивні бази. У тому ж «Амкарі», наприклад, її, по суті, немає: всі на стадіоні, одне штучне поле, яке зараз, начебто, перестелили. Так що наша база ще нічого. А в Україні ще якийсь клуб - окрім «Шахтаря» - може похвалитися гарною базою? Якщо брати клубну інфраструктуру, то дуже хороша вона у донецького «Металурга» - на одному рівні з «гірницької», якщо не краще. Також прекрасні бази харківського «Металіста», київського «Динамо». Та й у багатьох інших клубів Прем'єр-ліги. Чим займаєтеся у вільний час? Якщо воно, звичайно, у Вас є. В основному з дружиною його проводжу. Гуляємо, в кіно часто ходимо. Може два-три фільми поспіль подивитися. Якщо на базі або зборах з'являється вільний час, то дивлюся серіали або в комп'ютерні ігри граю. Але у нас вільний час, як правило, тільки в літаку з'являється. Деякі хлопці під час польоту примудряються спати, а не можу. Ось і дивлюся всю дорогу кіно.